Переглянути відео
Загальна інформація

Церква Спаса на Берестові – один з найдавніших, унікальних храмів Київської Русі домонгольського періоду.

Вона входить до комплексу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та є пам'ятником архітектури і мистецтва національного значення, внесена до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Архітектурною особливістю храму і його унікальністю є той факт, що в ньому можна на власні очі простежити розвиток і об'єднання майже всіх стилістичних напрямків храмової архітектури України протягом останніх десяти століть. Храм містить у собі й давньоруську частину, заснований на традиціях Візантійської архітектурної школи, і Могилянські прибудови з елементами готичного впливу, і прибудови з елементами українського бароко, і виконаний у класичних формах обсяг дзвіниці. В інтер'єрі церкви збереглися фрески як межі ХІ-ХІІ ст., так і 40-х. рр. XVII ст. Крім художньої цінності, Спаська церква має також цінність історичну. Згідно з проведеними дослідженнями храм дійсно можна віднести до періоду кінця ХІ ст. Точна дата достеменно не відома. Будівничий храму – вірогідно Володимир Мономах і його нащадки. Подальше свідчення у літописах, датоване 1051 роком, пов’язане з ім’ям Ярослава Мудрого і вперше визначає назву берестовського храму як церкви святих Апостолів. Починаючи з 1072 року і далі, до кінця ХІІ ст. (1172 р.), церква на Берестові фігурує як Спаська.

Фронтальне фото

Враховуючи всесвітнє, загальнонаціональне значення та виняткову історичну, наукову, архітектурну цінність цієї пам'ятки у 2017 році у храмі Спаса на Берестові розпочались масштабні реставраційні роботи. Проект передбачає реставрацію храму всередині і території навколо нього, а також проведення комплексу консерваційних та реставраційних робіт. Реставраційні роботи дозволять зберегти всі автентичні фрагменти пам'ятки. Особливу цінність, як наголосив директор Києво-Печерського заповідника, складають фрески, в інтер’єрі є унікальний цілісний ансамбль фрескового живопису доби Петра Могили, а також близько 100 кв. метрів давньоруської фрески.

Меценатом проекту є В'ячеслав Москалевський, який виділив на цей проект 50 млн грн.

Відкриття відреставрованої пам’ятки відбудеться у вересні 2019 року.

Історія
Історичне чорно-біле фото

Церква Спаса, або Преображення Господнього на Берестові в Києві, належить до нечисленної низки існуючих в місті пам'яток архітектури Х - ХІІ століття (Софія Київська, Михайлівська церква Видубицького монастиря, Успенський собор, Михайлівський Золотоверхий собор, Троїцька надбрамна церква, Кирилівська церква). Протиріччя в наукових поглядах щодо перебігу її історії точилися майже півтора століття. Існуючі історичні та археологічні дані про долю церкви Спаса на Берестові у ХІ-ХХ століттях, матеріали новітніх наукових досліджень дають можливість виділити основні будівельні періоди в історії споруди: заснування та розбудова церкви у домонгольський період; перепитії ХІ століття; реставрація митрополитом Петром Могилою; поновлення церкви у другій половині XVII та XVIII ст.; заміна покрівлі та будівництво нової дзвіниці на початку ХІХ століття; доба археологічних досліджень - середина ХІХ - кінець ХХ століття.

Живопис церкви Спаса на Берестові

Після зведення у XI—XII ст. храму стіни були прикрашені фресками, той первісний вигляд інтер'єрів частково зберігся і до нашого часу. У 40-х роках XVII століття, після відбудови, храм заново розписали грецькі майстри, яких запросив Петро Могила. Справжньою сенсацією стало відкриття у травні 1970 року на західній стіні нартекса храму фрагментів первісних фресок XI—XII ст. Тоді ж була розчищена фреска «Чудесний лов риби» (інша назва — «Явлення Христа учням на Тиверіадському морі»).

Фрески

Живопис церкви Спаса живопис інтер’єру 40-х рр. XVII ст. добре «припасований» до псевдоготичної архітектури приміщення храму. Всі фрески, як свідчить напис на одній зі стін – мальовані «перстами греків». Візантійські майстри розписували храм у строгій відповідності до настанов, розроблених на Афоні. Ці правила чітко обумовлювали все – як писати священні лики та історії, в якій послідовності розміщувати на стінах, і навіть за якою рецептурою готувати фарби. Минуло майже чотири століття, але й до сьогодні фресковий живопис церкви Спаса красномовно засвідчує преміум-якість майстерності греків та їхньої фарбової рецептури.

Реставрація у 2017-2019 роках
Реставрація у 2017-2019 роках

Реконструкція церкви Спаса на Берестові – це меценатський проект, замовником якого є ГО «Андріївська-Пейзажна ініціатива». Проект здійснюється за підтримки Міністерства культури та КМДА. Унікальну пам'ятку архітектури реставрують за кошти мецената – В'ячеслава Москалевського, який виділив на цей проект 50 млн грн.

До цих робіт храм десять років був закритий і знаходився в занедбаному стані, хоча вважається одним з найдавніших в Києві, ровесником Десятинної церкви і Софійського собору. Повністю відреставрувати святиню, як всередині, так і зовні, і відкрити її для відвідування заплановано восени 2019 року.

Роботи по проекту розпочались у червні 2017 році.

Благоустрій території навколо церкви Спаса на Берестові та Спаського бастіону Печерської фортеці
Збільшити кількість відвідувачів
Збільшити кількість відвідувачів
Організувати ефективне водовідведення
Організувати ефективне водовідведення
Зробити простір доступним для маломобільних груп населення
Зробити простір доступним для маломобільних груп населення
Зробити перебування відвідувачів безпечним 24/7
Зробити перебування відвідувачів безпечним 24/7
Автори проекту
Анастасія Стрижевська
Артем Додонов
Олександра Уртюкова
Як нас знайти
Історія
Берестове

Історичні відомості про церкву, поселення Берестове, з яким вона пов'язана, та її значення за цієї доби зосереджуються в літописах. Перша церква поряд з княжим двором Володимира в «сельце Берестовем» була збудована в першій половині ХІ століття.

«…Берестовим називалась надзвичайно крута гора над Дніпром. Вона була покрита густим лісом і за своєю крутою висотою вважалась неприступною з боку ріки», – саме так, за словами лаврського літописця, виглядала у давнину місцевість над Дніпром, неподалік Печерських пагорбів.

Понад тисячу років тому цю дику місцину облюбували київські князі для облаштування там своїх заміських резиденцій. Навколо князівських хоромів робили «літні двори» також бояри і заможні люди. І так мало-помалу у колись непрохідних хащах берестового лісу утворилося село з відповідною назвою – Берестове. Князь Володимир Великий мав у селі двоповерховий кам’яний палац. Князь Володимир, після прийняття християнства, побудував у цьому селі й першу церковну споруду – дерев'яну церкву Святих Апостолів. У своєму княжому палаці у Берестові спочив великий князь 1015 року, хоча похований був у Десятинній церкві.

Берестівська резиденція була облюблена кількома поколіннями київських князів. І перша церква у Берестові користувалась особливою шаною і у спадкоємців Володимира – його сина Ярослава Мудрого, та внуків Святослава та Всеволода. Особливо, за словами Нестора Літописця, «боголюбивий князь Ярослав любив село Берестове». Він започаткував на Берестовому центр освітньої і книжної справи. Саме там князь Ярослав особисто «уложив з допомогою обраних мужів» перший кодекс законів Київської Русі, більш знаний як «Правда Руська». Цей документ датується приблизно 1051 роком і є найдавнішою писемною пам’яткою княжої України-Русі.

Упорядкування «Правди Руської», як повідомляє літопис, відбувалось «у Берестовому, при церкві Святих апостолів». І наразі більшість дослідників сходиться на думці, що першу церкву спорудили у Берестовому за князя Володимира, одразу по його хрещенні.

Це підтверджує і зображення кам'яної споруди, яке міститься на відомій мініатюрі Радзивілівського літопису, присвяченій перепохованню князя Володимира. Літописний опис перепоховання князя, у такому випадку, свідчить, що споруда, в якій зберігалось тіло Володимира перед його похованням у Десятинній церкві, могла мати тимчасові дерев'яні перекриття у західній частині.

Літописний опис перепоховання князя

Провідне значення Берестова та розташованого тут храму зберігалось протягом наступних майже двох століть. Одночасно із зростанням Печерської обителі на Берестові активно діє Спаський монастир.

Свідчення у літописах, датоване 1051 роком, пов’язане з ім’ям Ярослава Мудрого,вперше визначає назву берестовського храму як церкви святих Апостолів. Після смерті Всеволода, у 1096 році під час нападу половців були спустошені київські околиці: постраждало насамперед Берестове, у якому спалили княжий палац, дерев'яну церкву та інші монастирські споруди.

Кільканадцять років по тому древня хроніка повідомляє вже про монастир і церкву Спаса на Берестовому. Бо новий мурований храм на місці давнішої палацової церкви збудував онук Ярослава Мудрого, князь Володимир Мономах. Археологічні дослідження 1989-1991 років з'ясували, що з кінця ХІ століття по І половину ХІІІ століття навколо церкви Спаса на Берестові утворився цвинтар. Археологічні знахідки свідчать, що він існував і протягом наступного найменш висвітленого історичними матеріалами періоду – у XIV-XVII столітях.

Церква Спаса на Берестові

У 1113 році київський князь Володимир Мономах, у новозбудованому княжому палаці, приймає рішення відбудувати церкву, цього разу – кам'яну. Точна дата початку та закінчення будівництва не відома, але традиційно вважається, що саме за часів Мономаха (1113-1125) була побудована кам'яна церква Спаса на Берестові.

Церква Спаса на Берестові була некрополем родини Мономаховичів. Впродовж ХІІ століття київські літописи згадують храм лише з нагоди кончини членів князівської родини.

Рік 1138 «преставилася Евтимія Володимерна і положена на Берестовому у святого Спаса».

Рік 1158 «преставився Києві Гюргі Володимирич (Юрій Долгорукий, – І.П.) князь київський, в середу на ніч, а заутра в четвер положиша у монастирі святого Спаса».

Рік 1173 «преставився благовірний князь Гліб, син Юріїв… княжив два літа… тіло його положиша у святого Спаса, в монастирі, де його отець лежить».

Природні стихії (землетрус ХІІІ ст.), монголо-татарська навала, антиправославний декрет 1481 р., що забороняв ремонтувати і відновлювати православні храми, нашестя татарського хана Менглі-Гірея в 1482 р. призвели до руйнування храму.

У 40-вих роках XVII ст. Петро Могила, вимінявши в уніатів храм, провів його першу реконструкцію. Основні будівельні роботи було проведено у 1640 році: зі сходу до стародавнього нартексу прибудовано три вівтаря, а з заходу невеликий притвор. В цих прибудовах використовувався будівельний матеріал зруйнованої центральної частини. У 1636 р. П.Могила помістив у церкві частину останків св. князя Володимира. Після проведення будівельних робіт у 1643 р. храм був освячений. У 1644 р. грецькими майстрами був виконаний фресковий розпис.

У кінці XVII ст. храм постраждав від військових дій і пожеж. З 1679 року на Печерську починається термінове будівництво фортифікаційних укріплень. Церква Спаса опиняється в межах цих укріплень, поряд з земляним валом. План міста та його укріплень виконаний полковником Іваном Ушаковим у 1695 році ілюструє саме цей період. На ньому церква Спаса на Берестові зображена з однією главою та дерев’яною покрівлею.

Ремонтні роботи на Спаській церкві розпочались приблизно у 1706 р. році. Дерев'яний притвор храму був замінений граненим кам'яним, стіни оштукатурені і прикрашені ліпним декором. Храм набув форм українського бароко, характерному тому періоду. У 1706 році Петром І було закладено нову земляну фортецю навколо Верхньої Лаври, Вознесенського монастиря, церкви Спаса та території колишнього Печерського містечка. В ході фортифікаційних робіт навколо храму Спаса на Берестовому було влаштовано Спаський бастіон. При цьому тут було знесено всі дерев'яні та незначні будівлі. На плані 1713-1715 років, що зображує частину Печерської фортеці (маєтки Пустинно-Микільського монастиря), церква Спаса на Берестові відображена з трьома куполами. Можливо, що саме в цей час вона перебудовувалась на п'ятибанну, оскільки за проекцією сприйняття цей план подібний до попереднього (1695 р.), а розташування трьох бань змінилось, у порівнянні до стану 1640-х років. До періоду початку XVIII століття відноситься і будівництво нового західного притвору, на місці зведеного у 1640-х роках – тобто існуюча нині прибудова, симетрична за розмірами та конфігурацією до головного вівтаря. Зображення перебудованого п'ятиглавого храму Спаса на Берестові міститься на плані Києво-Печерської фортеці 1783 року. До кінця XVIII століття дах та бані церкви зберігались дерев'яними

У 1809-1810 роках гонтове покриття храму було замінено на металеве, а в 1813-1814 рр. за проектом київського архітектора А. Міленського із західного боку була прибудована кам'яна дзвіниця, витримана в класичних архітектурних формах. У такому вигляді храм зберігся до наших днів.

Тридцять років тому археологи досліджували церкву Спаса і знайшли близько 80 давніх поховань. Ідентифікувати їх було неможливо через погану збереженість кісток. Знайдені останки зберігаються в інституті археології АН України.

Ремонтні і реставраційні роботи та обстеження в храмі Спаса на Берестові в другій половині ХХ ст.

У 1909-14 роках під керівництвом архітектора Петра Покришкіна були проведені археолого-архітектурні дослідження і реставрація стародавніх частин будинку, що збереглися. Дослідження підвалин церкви дали можливість скласти уявлення про план споруди.

1956-1957 рр. Проведено ремонтно-реставраційні роботи, під час яких замінено покрівлю, позолочено главки, яблука, хрести на куполах, встановлено нове дубове дверне заповнення. Навколо церкви влаштовано огорожу з цегляних стовпів з чавунним заповненням поміж ними. 1969-1978 рр. Проведено ремонтно-реставраційні роботи за проектом архітектора Р. П. Бикової. В ході робіт виконано консервацію фасадів, замінено покрівлю із сталі на мідну, проведено ремонтні роботи в інтер'єрі церкви, замінено електроосвітлення. Здійснено реставрацію живопису, відкрито фрагменти давньоруських фресок та живописну композицію «Чудесний лов риби», яка отримала на той час датування ХІІ століттям.

В 1920-х роках церкву Спаса на Берестові включили до складу Всеукраїнського державного культурно-історичного заповідника «Всеукраїнське музейне містечко», який пізніше був реорганізований у Києво-Печерський історико-культурний заповідник.

Живопис
Фрески XI-XII ст.

У церкві в 1970-ті роки було виявлена фресковий живопис XI-XII століть, яку фахівці називають безцінною. Фрескові зображення Спаської церкви за художнім рівнем не подібні до фресок Софійського собору і Кирилівської Троїцької церкви. Вони вражають надзвичайною витонченістю, величчю композиції, виключним досконалістю малюнка. Давноруські фрески були виявлені випадково, під час робіт по зміцненню штукатурки під фресками ХVІІ.

Таємна вечеря. Фреска церкви Спаса на Берестові.
Таємна вечеря. Фреска церкви Спаса на Берестові.

Збереглися вони завдяки тому, що їх забілили в той час, коли вцілілий нартекс (так називається притвор, рід сіней при вході в храм) зруйнованої церкви використовували як каплицю. Знайдені фрески виконані в період Київської Русі. Дослідження показали наявність фресок ХІІ століття і в інших частинах нартекса, але вчені після обговорення на вчених радах прийняли рішення, з огляду на цінність монументального живопису ХVІІ століття, їх не розкривати.

Фреска «Явлення Христа учням на Тиверіадському морі»

Зображену на фресці сцену трактують як описане в Євангелії від Івана явлення Христа своїм учням на Тиверіадському морі (третє явлення після Воскресіння із мертвих). Відповідно до євангельського тексту, коли Петро, Фома, Яків, Іоанн та Нафанаїл ловили рибу, Христос підійшов до них, проте Його спершу не впізнали. Він вказав учням місце, куди потрібно закинути невід і той за хвилину наповнився рибою. Тоді один з учнів сказав Петрові — «Це ж Господь!», а Петро, почувши це, кинувся у море і поплив до Вчителя.

Фреска «Явлення Христа учням на Тиверіадському морі»
Фрески XVII ст.

Стінописи XVII ст., що вкривають весь внутрішній простір церкви Спаса, є унікальною пам'яткою монументального живопису і одними з небагатьох фресок XVII ст., що збереглись до нашого часу. Їх виконували за суворими грецькими канонами живописці з Афону. На думку сучасних мистецтвознавців, окремі фрески, зокрема композицію «Моління», могли виконати місцеві українські живописці. Стінопис середньої апсиди і нартекса має паралелі з розписами церков Південної Буковини і Молдови (Борешта, Каушанах, Нямці, П'ятра-Нямці та ін.), а також перегукується з виразно православним живописом готичних храмів Кракова, Віслиці, Любліна, Сандомира. Впродовж XVIII-XIX ст. фресковий живопис XVII ст. доповнювався та переписувався олією. На початку XX ст. фрески 1644 року були звільнені від пізніших записів.

Загальна композиція і тематика

Розписи церкви, виконані грецькими майстрами представляють є показовим прикладом мистецтва поствізантійської традиції. В композиціях, поряд з традиційною умовністю та канонічним зображенням людини, простежується вплив реалістичного мистецтва раннього італійського Відродження — зокрема у кольоровій гамі, у виконанні окремих деталей і побутових подробиць.

Над входом до приміщення церкви є напис про відбудову і розпис:

Петро Могила, архієрей Божий, дарує і цей храм і самого себе Господу Владиці і завершив цей достославний і пріснопам'ятний дім, вивівши його із забуття, перстами греків написав славу, яку Ти, Безначальний, осягнув хресними стражданнями своїми посеред землі, бо в храмі Божому всякий славу приносить. Ти, що утверджуєш склепіння небесні і вагу землі своєю долонею тримаєш, утримай і цей дім назавжди нерушимим во славу Твоєї Держави. В літо від Різдва Христового, 1644, листопада 16.

Обабіч входу до церкви розміщені композиції зі статичними постатями Христа та Богородиці на престолах; за троном стоять ангели. Над написом знаходиться композиція «Преображення». Серед фрескових зображень особливе місце займає композиція «Моління», яка розміщена над у приміщенні внутрішнього нартексу над тріумфальною аркою.

Фреска «Преображення»

Композиція «Преображення» є зображенням описаної в Євангеліях події — таємничого преображення, явлення Божої величі і слави Ісуса Христа перед трьома найближчими учнями на горі Фавор. Центральне місце в композиції займає постать Христа на блакитному тлі, який у сяйві «світла» — в мигдалеподібному ореолі — стоїть на горі Фавор. Поруч із ним — пророки Ілля та Мойсей, а внизу — апостоли Петро, Іоанн та Яків. Ідея Преображення Господнього полягає у духовному переродженні людини, відмові від гріховного життя та очікуванні вічного життя. Церква Спаса на Берестові названа і освячена саме на честь свята Преображення.

Православне свято Преображення Господнього — Спас, що в українській традиції має назву Яблучного Спаса, — є одним із Дванадесяти свят присвячених Христу і відзначається 19 серпня.

Фреска «Моління»

Композиція «Моління» (інша назва — «Дарунок Петра Могили»), що розташована на стіні над арковим проходом до апсиди, є видатним твором українського живопису XVII ст., а також ктиторським прижиттєвим портретом Петра Могили. В центрі композиції — Христос на престолі в архієрейському вбранні, праворуч Нього — Богородиця, ліворуч — великий князь Володимир. Уклінний Київський митрополит Петро Могила, тримаючи в руках відновлену ним церкву Спаса на Берестові, підносить її Христу. Митрополит зображений з широкою посивілою бородою, високим лобом, аристократичний носом з горбинкою, виразними карими очима; стулені губи свідчать про його енергійний характер. В ногах Христа зображено герб Петра Могили.

Підпис під фрескою гласить наступне: «Цю церкву створив великий і всія Росії князь і самодержець святий Володимир, у хрещенні Василій. По багатьох літах і по розоренні від безбожних татар промислом Божим обновлено смиренним Петром Могилою, архієпископом, митрополитом Києвським, Галицьким і всія Росії…». Задля уникнення географічних непорозумінь варто зазначити, що митрополією Могили були споконвічно руські, тобто нинішні українські землі. А країна Росія з її сучасними кордонами в часи Могили іменувалась Московським царством.

Ктиторська фреска із зображенням Петра Могили
Ктиторська фреска із зображенням Петра Могили.

Ще одна фреска на стінах церкви Спаса – зображення ікони Божої Матері «Всецариці». Цей образ мальований з афонської ікони Богородиці і вшановується як чудотворний. Наглядачі з цього приводу переповідають дивовижні і зовсім свіжі історії. Науковці можливе заперечують і не приховують іронії. Але, як відомо, кожному по вірі дано.

Зображення ікони Божої Матері «Всецариці»
Стан фресок

За даними досліджень 2002-2003 років, частини фресок XVII ст., які були очищені від пізніших нашарувань і законсервовані у 1980-90-х роках, перебувають у задовільному стані, хоча й забруднені кіптявою і пилом. Інші частини фресок XVII ст., які не були очищені від нашарувань, - переважно в аварійному стані. Є численні місця лущень фарбового шару записів, внаслідок яких активно руйнується і фарбований шар фресок. Має місце відшарування, спучування і тріщини тиньку XVII ст.

Частина фрескового живопису XI-XII ст., відкрита під час попередніх реставрацій, перебуває в кращому стані, ніж фрески XVII ст., але також потребувала проведення консерваційних робіт.

Реставрація

Реконструкція церкви Спаса на Берестові – це меценатський проект, замовником якого є ГО «Андріївська-Пейзажна ініціатива». Проект здійснюється за підтримки Міністерства культури та КМДА. Унікальну пам'ятку архітектури реставрують за кошти мецената – В'ячеслава Москалевського, який виділив на цей проект 50 млн грн.

«Церква Спаса на Берестові – не тільки об'єкт світової культурної спадщини, а й сакральне місце, що має велике значення для нашої держави, – переконана головний архітектор проекту Тетяна Філіпова. – Відродження цього значимого для України і Києва пам'ятника допоможе зберегти нашу державу»

«Мета проекту – не просто привести в порядок територію або відновити архітектурний пам'ятник, але і підкреслити цим значення церкви і нагадати людям, що ці пагорби є залишками Печерської фортеці, яка існувала відносно недавно», – зазначає В'ячеслав Москалевський.

Реконструкція церкви Спаса на Берестові.

До цих робіт храм десять років був закритий і знаходився в занедбаному стані, хоча вважається одним з найдавніших в Києві, ровесником Десятинної церкви і Софійського собору. Повністю відреставрувати святиню, як всередині, так і зовні, і відкрити її для відвідування заплановано восени 2019 року.

Роботи по проекту розпочались у 2017 році.

Станом на червень 2017 року було розроблено проект, отримано дозвіл на початок реставраційних робіт, підписано договори з Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником, з меценатом В'ячеславом Москалевським, з генпідрядником. Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО повідомлено про цей проект.

Вже в липні 2017 року було проведено прес-конференцію, на якій представлено громадськості проект реконструкції храму та благоустрою території навколо нього. Проект передбачає реставрацію храму всередині і території навколо нього, а також проведення комплексу консерваційних та реставраційних робіт. Під час реставраційних робіт будуть збережені всі автентичні фрагменти пам'ятки. Особливу цінність, як наголосив на прес-конференції директор Києво-Печерського заповідника Любомир Михайлина, складають фрески, якими багата церква.

На першому етапі відновлення провели роботи з консервування фасаду і водовідведення з території храму. Починаючи із 2017 року, тут поступово відремонтували покрівлю та фасад, проклали інженерні мережі та відновили елементи, які зносилися за багато років, а на заміну – не було коштів. Тоді ж закінчено оздоблювальні роботи по фасаду пам'ятника; повністю замінено покрівлю з міді; підготовлено та проведено посилення дерев'яних конструкцій главок (декоративне завершення церковних будівель, в архітектурі має форму шолома, цибулини, груші), виконані підготовчі та позолотні роботи по трьом куполам проведені підготовчі роботи і виконано фарбування вікон. Будівельники встановили арматурні анкери в стінах, порожнини в фундаменті заповнили спеціальним розчином. Також проведено осушення та гідроізоляції стін, відремонтовано покрівлю. Зокрема проект передбачає обладнання дренажної системи церкви. Перед її прокладенням територію дослідили археологи, та зафіксували поховання XV-XVIII століть із несподіваними знахідками.

За час роботи археологи виявили понад тисячу окремих знахідок – як у похованнях, так і в культурному шарі ґрунту. А найціннішою історичною пам'яткою церкви дослідники називають її фрески. Тут є фрески роботи візантійських майстрів межі ХІ-ХІІ ст. і розписи грецьких художників ранньомодерної доби.

В 2019 році реставратори сфокусувались на інтер'єрі та ремонті внутрішніх інженерних комунікацій, які давно вийшли з ладу.

Варто зазначити, що історія церкви на Берестові тісно пов’язана з династією Мономаховичей, деякі представники якої знайшли тут вічний спочинок.

Проектом благоустрою території навколо церкви керує молодий київський архітектор Анастасія Стрижевська. Цей проект передбачає облаштування території навколо церкви і невеликого скверу з прогулянковими алеями і оглядовим майданчиком на Спаському бастіоні.